Минулого тижня чоловік сів напроти на кухні і сказав — давай спробуємо
Минулого тижня чоловік сів напроти мене на кухні, відсунув чашку з чаєм, і сказав — давай спробуємо. Без вступу, без підготовки. Я спочатку навіть не зрозуміла про що він. Виявилось — він рік читає форуми. Рік. У нього закладки, скріншоти, якісь списки клубів у Києві на Подолі та на Печерську. Я дивлюсь на нього і не впізнаю. Мені 40, йому 43, п'ятнадцять років разом, син десятий клас і скоро НМТ. Я не обурена. Я розгублена. Бо коли він почав перераховувати — клуб на Подолі, якісь правила — я зловила себе на тому що слухаю з цікавістю, а не з жахом. І це лякає мене найбільше. Він каже — ніяких знайомих, ніяких колег, лише пари, лише в Києві, все разом, ніяких сольних зустрічей. Звучить так наче він реально продумав. Не знаю про що питати. Мабуть — як ви вирішували з чого починати коли один партнер уже все прочитав, а другий ще наздоганяє. І чи нормально що мені прикро що він рік мовчав про це.