Три роки активно. І раптом — пустка. Жодного бажання. Це вигорання?

Сьогодні зранку дружина запитала чи не їдемо ми в Одесу на вихідні до тої пари, квитки дешеві. Все опустилось, буквально. Не відповів зразу. Подумав шо краще б купити теплі шкарпетки, заварити чай і залишитись вдома. Чесно. У мене приблизно з осені бажання будь-яких виїздів де треба спілкуватись впало до нуля. [Ч42], Печерськ. З дружиною почали лайфстайл коли нам було по 37. Перші два роки — горіли. Дві-три зустрічі на місяць, їздили в Одесу, до Львова, до Дніпра, щільне коло знайомих, своя компанія. Дружині це дуже допомогло, вона реально розкрилась, у неї пішли якісь старі затиски які були в нашому звичайному сексі. А цього року я зрозумів шо мені просто не хочеться. Не від дружини втомився — навпаки, ми багато гуляємо, говоримо, сміємось разом. І не шоб хтось конкретний розонравився. Сама ідея — кудись їхати, готуватись, світська бесіда, переодягатись, домовлятись про умови — виматує заздалегідь, ще до виїзду. Краще вдома з дружиною і котом. Дружина трохи ображена. Не тисне, але видно шо для неї це частина життя. Пропоную шоб ходила сама. Поки проти — "це наше спільне, це про нас". Хто проходив через таке вигорання? Тимчасово чи зміна етапу життя? І як домовитись шоб один продовжував а інший паузу взяв, без образ і без відчуття шо когось зрадили?