У 42 зрозуміла шо тягне до жінок. Чоловікові поки не казала
Третя ночі, кухня подруги десь в районі Сихова, четверо жінок, рештки вина і якийсь домашній хумус. Одна з них років 38, я її вперше бачила, виявилось колега моєї подруги — почала мене обнімати на жартах, потім вже не на жартах. Ми не цілувались, до цього не дійшло. Але я фізично відчула шо мене до неї повело сильніше ніж мало б. Пішла додому в повному сум'ятті, в таксі сиділа мовчки і не відповідала на повідомлення чоловіка. [Ж42], одружена сімнадцять років, двоє підлітків, Львів-Підзамче. З чоловіком норм, секс є, зрад не було жодного разу за весь час. Ніколи нічого такого за собою не помічала раніше. Відтоді почала помічати всюди. На вулиці, на роботі, в кав'ярні, в спортзалі на групових заняттях. Раніше дивилась на жінок з точки зору "красива сукня". Тепер дивлюсь і думаю зовсім інше, і сама себе на цьому ловлю і лякаюсь. Мені 42. Двоє дітей. Нз шо з цим робити. Сказати чоловікові — лякає. Не тому шо він поганий, а тому шо я сама не розумію шо це — фаза, недосип, криза, чи реально я стільки років жила не знаючи себе. Хто проходив через пізню бісексуальність — це минає чи стає сильнішим? І коли казати — зараз в процесі нерозуміння, чи коли сама зрозумію шо це стійке?